Пам’ятник Кию, Щеку й Хориву на набережній Дніпра

22 травня 1982 року в Наводницькому парку відкрили чотирифігурну композицію з кованої міді: у пласкому човні стоять не троє, а четверо — брати Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь. Офіційна назва знака — «Пам’ятний знак на честь заснування міста Києва». У розмові його частіше називають пам’ятником Кию, Щеку й Хориву або пам’ятником засновникам Києва, хоча на постаменті є й четверта постать.

Плутанина виникає одразу з двох причин. По-перше, поруч із літописною легендою в місті стоїть щонайменше ще одна скульптурна група з тими самими іменами — на Майдані Незалежності, і це інший твір іншого автора. По-друге, ювілейна дата «1500 років Києву», до якої ставили знак, не дорівнює доведеному року заснування міста. Нижче — кого саме зображено, як читати силует, де знак стоїть і чим він відрізняється від композиції в центрі.

Матеріал дає орієнтири для пошуку на місці й відділяє те, що видно на скульптурі, від того, що переказує «Повість минулих літ». Біографій історичних князів тут немає: їх не зафіксовано.

Визначте, кого зображено

Пам’ятник Кию, Щеку й Хориву зображає легендарних засновників Києва з літописної оповіді, а не осіб, чиє життя підтверджене грамотами, печатками чи похованнями. Найдавніший розгорнутий текст — «Повість минулих літ» початку XII століття. Там сказано, що серед полян були три брати, Кий, Щек і Хорив, та сестра Либідь; місто назвали на честь старшого брата.

Літопис розселяє братів по дніпровських горах: Кий — на горі, де згодом згадують Боричів узвіз, Щек — на Щекавиці, Хорив — на горі, від якої походить назва Хоревиця. Сестра в цій просторовій версії пов’язана з річкою Либідь. Імена гір і річки збереглися в топоніміці Києва, але збіг назв не доводить, що колись жили саме ці четверо людей. Частина дослідників уважає імена Щека, Хорива й Либеді похідними від уже наявних назв місцевості, а не навпаки.

Поширена помилка виглядає так: табличка або екскурсійна фраза подає братів як документально встановлених князів V століття з чітким роком заснування міста. Далі читач шукає «історичний портрет» і розчаровується, бо окремих життєписів немає. Коректне формулювання інше: це персонажі переказу, який літописець записав через кілька століть після описуваних подій. Археологія фіксує сліди осілості на київських пагорбах значно раніше пізньосередньовічного міста, але не називає імен засновників.

Важливо. Дата «482 рік» і формула 1500-річчя Києва — ювілейна рамка радянського святкування 1982 року, а не висновок, на якому збігаються літопис і розкопки. Пам’ятник ілюструє легенду, а не протокол заснування.

Роздивіться композицію

Знак розрахований на силует. Чотири постаті в повний зріст стоять у пласкому човні завдовжки 9 м. Човен піднято на гранітний постамент у вигляді трьох стилізованих хвиль, а той лежить на прямокутному стилобаті з червоного граніту. Поруч — декоративний басейн: віддзеркалення входить у задум, а не є випадковим благоустроєм. Матеріал фігур — кована мідь по залізобетонній основі. Висота постатей братів — 4,3 м, Либеді — 3,8 м; ці розміри наводить енциклопедичний опис пам’ятки.

Брати згуртовані ближче до корми, сестра винесена на ніс. Кий показаний у профіль і дивиться вперед; у зігнутій руці — довгий тонкий спис. Щек повернений обличчям до глядача. Хорив озирається назад і тримає у витягнутій правій руці гнучкий лук. Либідь стоїть у напруженому русі з піднятими руками, одяг і обрус розвіваються. Це спостережувані елементи. Тлумачення «човен як шлях містом у майбутнє» чи «руки Либеді як крила» — вже читання емблеми, а не напис на постаменті.

Контраст закладений у ритм: спокійні вертикалі трьох братів і стрімкий рух сестри. Звід пам’яток Києва описує знак саме як емблему, де силует важливіший за побутову сцену. З близька видно опрацювання давньоруського одягу, здалеку — човен, хвилі й розведені руки. Обличчя Либеді скульптор Василь Бородай пов’язав із рисами своєї доньки, художниці Галини Бородай, яка померла у 31 рік; це біографічна деталь автора, а не літописний портрет.

Знайдіть пам’ятник у Києві

Пам’ятник стоїть на набережній Дніпра в Наводницькому парку, між станцією метро «Дніпро» і мостом Патона, біля декоративного басейну. Координати знака — близько 50°25′45″ північної широти і 30°34′08″ східної довготи. До 1993 року парк мав ім’я В. М. Примакова; у довідках старшого часу трапляється стара назва, але місце те саме. Орієнтири на місцевості: правий берег, Набережне шосе, паркова алея в бік мосту Патона, човен на хвилях, а не кам’яна брила з фонтаном.

Другий пам’ятник тим самим іменам легко прийняти за цей. На Майдані Незалежності з 2001 року стоїть окрема композиція скульптора Анатолія Куща: брати й сестра на кам’яному блоці серед фонтана, з іншим набором предметів у руках. Це не копія і не перенесений оригінал з Наводницького парку.

Джерело: Звід пам’яток Києва та енциклопедичний опис знака на набережній; довідкові описи композиції на Майдані Незалежності, 2001 рік.

Щоб не пройти повз потрібний знак, звірте три речі: парк, а не площа; човен, а не фонтанна брила; мідь і хвилі, а не гранітний блок під монументом Незалежності. Якщо в кадрі є щит і плуг, це вже майданна група.

З’ясуйте, як пам’ятник увійшов у міський простір

Знак з’явився в програмі святкування 1500-річчя Києва. Скульптор Василь Бородай і архітектор Микола Фещенко зібрали композицію навесні 1982 року й поставили її паралельно Дніпру в тодішньому парку імені Примакова. Офіційна назва лишилася пам’ятним знаком на честь заснування міста; побутова назва «Летюча Либідь» тримається на винесеній вперед постаті сестри.

23 лютого 2010 року кормова частина дала тріщини, постаті Хорива і Щека завалилися. Причиною називали аварійний стан основи після тривалого впливу вологи. Фігури демонтували, вилучали зруйнований бетон і зварювали мідь наново. Відновлений знак відкрили до Дня Києва в травні 2010 року; у довідках фігурує 28 травня. З того часу композиція знову стоїть на набережній, а не на Майдані.

У міському вигляді знак працює як емблема легенди, а не як меморіал підтвердженої події. Його силует потрапляв на купони карбованців зразка початку 1990-х. Для киянина це орієнтир набережної між метро «Дніпро» і мостом Патона, а не доказ того, що місто заклали четверо осіб у конкретному році.

Сплануйте огляд на місці

Найближча станція метро — «Дніпро». Від неї до парку йдуть пішки близько 800 метрів у бік мосту Патона, уздовж набережної; за описом маршруту 2025 року це 10–15 хвилин. Автобус №115 зупиняється на «Парку відпочинку» біля входу. Автобуси №43, №51 і №109 — до зупинки «Міст Патона», далі близько 500 метрів пішки. Номери маршрутів змінюються, тому перед виходом їх варто звірити в застосунку міста.

Огляд безкоштовний: це відкрита паркова зона, а не музей із касою. Зручна точка — з алеї, звідки читається весь човен, і з набережної, де силует стоїть проти води. Басейн біля стилобата входить у композицію; якщо води немає, знак усе одно впізнається за хвилями постаменту.

Що це означає для вас. Шукайте не «пам’ятник трьом братам у центрі», а човен із чотирма постатями в Наводницькому парку. Вийдіть на метро «Дніпро», рухайтеся набережною до мосту Патона і зупиніться біля басейну з гранітними хвилями. Якщо потрапили на Майдан — це інша скульптура; до набережної від площі окремий шлях, а не продовження того самого монумента.

Часті запитання

• Де стоїть пам’ятник Кию, Щеку й Хориву? У Наводницькому парку на набережній Дніпра, між метро «Дніпро» і мостом Патона, біля декоративного басейну.
• Кого зображено? Легендарних братів Кия, Щека, Хорива і сестру Либідь із літописної оповіді про початок Києва, а не підтверджених історичних осіб.
• Чим знак відрізняється від групи на Майдані? Тут човен на хвилях роботи Бородая і Фещенка 1982 року; на Майдані — окрема композиція Куща 2001 року у фонтані.
• Чи можна прийти без квитка? Так, це відкритий простір парку. Під час повітряної тривоги діють загальні правила укриття, а не режим окремої локації.

Відповіді спираються на місце знака і на склад групи, а не на розклад екскурсій. Окремого музейного супроводу біля човна немає: підпис і силует читаються самостійно.

Практичне правило просте. Потрібний пам’ятник упізнається за чотирма мідними постатями в човні на трьох хвилях у Наводницькому парку. Три брати згуртовані, Либідь на носі з піднятими руками, у руках братів — списи та лук. Будь-яка група з тими самими іменами на Майдані — інший твір.

Легенду варто тримати окремо від історії міста. Літопис дає імена й прив’язку до гір, археологія — сліди поселень без цих імен, ювілей 1982 року — привід поставити знак. Жодне з трьох не замінює два інші.

Межа поради така: номери автобусів і наявність води в басейні залежать від сезону й розкладу, яких ця сторінка не фіксує на кожен день. Сам знак станом на 2026 рік лишається на набережній, на відновленому після 2010 року постаменті.