Рада Ліщук
Пам’ятник Богдану Хмельницькому стоїть у центрі Софійської площі в Києві. Кінну бронзову фігуру гетьмана відкрили 11 липня 1888 року за старим стилем, тобто 23 липня за новим, під час святкування 900-річчя Хрещення Русі. Монумент безкоштовний, доступний цілодобово і працює як орієнтир між Софією Київською та Михайлівським Золотоверхим монастирем.
У серпні 2026 року з нього зняли захисні конструкції, які стояли з 2022-го. Площа знову читається як відкритий майдан: тут проходять міські свята, шкільні екскурсії й звичайні маршрути Києвом. Якщо ви плануєте прогулянку Старим Києвом, саме від цього вершника зручно рахувати час і відстань до сусідніх пам’яток.
Нижче — точна локація й транспорт, хто й коли ставив монумент, як його впізнати, що змінювалось за 138 років і як вписати його в маршрут без зайвих кіл площею.
1. Де стоїть пам’ятник Хмельницькому в Києві
Типова помилка маршруту виглядає так: виходите з метро «Золоті ворота», бачите Золоті ворота й ідете до Михайлівської площі. Там стоїть інший ансамбль — княгиня Ольга, Кирило і Мефодій. Вершника немає. Правильний орієнтир — дзвіниця Софії Київської. Пам’ятник Богдану Хмельницькому стоїть майже посередині Софійської площі, на осі між цією дзвінницею і дзвіницею Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Найкоротший шлях — станція метро «Золоті ворота» (зелена гілка, перехід на «Театральну»). Звідти 400–500 метрів вулицею Володимирською в бік собору: 5–7 хвилин пішки. З «Майдану Незалежності» йдіть Софійською вулицею: 500–700 метрів, 7–10 хвилин. З «Хрещатика» додайте ще квартал. Наземний транспорт зупиняється біля площі: орієнтуйтеся на зупинки «Софійська площа» / «Володимирська» і маршрути тролейбусів № 6, 16, 18 та автобусів, які йдуть через історичний центр.
Площа відкрита завжди. Квиток потрібен лише якщо заходите на територію Національного заповідника «Софія Київська» чи в собор. Сам монумент оглядаєте з бруківки. У години пік і під час свят майдан забитий людьми: тоді фото з боку дзвіниці Софії робіть зранку або після 18:00.
2. Коли його встановили й хто його створив
Ідею пам’ятника в 1840-х висунув історик Микола Костомаров. Дозвіл і комітет з’явилися лише в 1860-х. Скульптор Михайло Микешин зробив проєкт кінної статуї. У металі фігуру гетьмана виконав П. Веліонський, коня — А. Обер. Бронзу відлили 1879 року на петербурзькому заводі Берда з 1600 пудів металобрухту — це близько 25,6 тонни.
Грошей на повний перший проєкт не вистачило: зібрали близько 37 тисяч карбованців. Багатофігурну композицію скоротили до одного вершника. Готову статую привезли до Києва близько 1880 року і кілька років тримали у дворі адміністративних будівель, бо не було постаменту. 1885 року міський архітектор Володимир Ніколаєв зробив дешевший проєкт пагорба з граніту й сам керував роботами. Каміння віддала управа Київської фортеці: брили лишилися після будівництва Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро.
Відкриття приурочили до ювілею Хрещення Русі в липні 1888-го. Місце обрали не випадково: саме тут кияни зустрічали козацьке військо після перемоги під Пилявцями 1648 року. Спочатку розглядали Бессарабську площу — вона навіть носила ім’я Хмельницького в 1869–1881 роках, — але поставили монумент на Софійській.
3. Як виглядає пам’ятник
Загальна висота — 10,85 метра. Бронзовий гетьман сидить на здибленому коні: лівою рукою осаджує тварину, у правій тримає булаву. Постамент вирішений як пагорб і облицьований великими брилами сірого неполірованого граніту. Саме ця «скеля» робить силует упізнаваним здалеку: не гладкий класичний п’єдестал, а нагромадження каменю.
На постаменті зараз напис «Богдан Хмельницький. 1888». Первісні імперські написи зняли в 1919 і 1924 роках. Навколо монумента після відкриття стояла невисока чавунна огорожа з ліхтарями за проєктом Ніколаєва. У 1950-х її зняли під час реконструкції площі, 1998-го відновили за первісним виглядом.
Від інших київських монументів його відрізняє три речі. Перша — кінна динаміка: кінь ніби щойно зупинився. Друга — посадка в центрі площі, а не біля фасаду будівлі. Третя — видова вісь: якщо стати біля дзвіниці Софії, вершник лягає на тло синіх бань Михайлівського монастиря. Це робочий ракурс для фото й орієнтир, що ви на правильній площі.
4. Як пам’ятник пережив час і війни
Монумент лишився на своєму місці з 1888 року. Це один із дореволюційних пам’ятників Києва, який не демонтували. Площа навколо нього змінювала назви: Софійська, Героїв Перекопу, знову Софійська в окупації 1941–1943 років, площа Богдана Хмельницького з 1944-го. Історичну назву Софійська повернули 1993 року.
З 2001 року об’єкт внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка національного значення. Під час повномасштабного вторгнення з 2022 року його закрили риштуванням і плитами ДСП, щоб зменшити ризик від уламків і вибухової хвилі. За роки під укриттям на поверхні з’явилася рослинність. У серпні 2026-го конструкції зняли, монумент очистили. Станом на вересень 2026 року він знову відкритий для огляду.
Поширена помилка виглядає так: людина читає, що «булава вказує на Москву», розвертає карту й шукає підтвердження. Ззовні це схоже на міську легенду, якою водять екскурсії. На практиці після встановлення композицію розгорнули, щоб кінь не стояв задом до храмів. Напрямок булави змістився. Не будуйте маршрут і не пояснюйте дітям історію за цією схемою: дивіться на сам монумент, напис «1888» і сусідні храми, а не на компасні міфи.
5. Що це означає для вас
Для киянина цей пам’ятник — не абстрактна «історична точка», а вузол маршруту. Якщо ви зустрічаєтесь у центрі, домовляйтеся «біля Хмельницького на Софійській», а не «біля Софії»: собор займає цілий квартал, вершник — одна точка. Якщо ведете клас або гостей, закладайте 15–20 хвилин на площу і ще годину на заповідник, якщо плануєте вхід.
Практично це означає три дії. Перевірте в додатку Київського метрополітену, чи немає обмежень на «Золотих воротах» і «Майдані». На площі стежте за повітряною тривогою: укриття — станції метро поруч, не відкритий майдан. Не піднімайтесь на гранітний пагорб і не кріпіть нічого до огорожі: це пам’ятка національного значення, пошкодження фіксують.
Важливо. Не плутайте Софійську площу з Михайлівською. Відстань між ними невелика, але монументи різні. Якщо бачите сині бані Михайлівського просто перед собою, а собор Софії — позаду або збоку, ви вже на потрібному майдані. Вершник має бути в центрі, не біля стін монастиря.
У шкільному й туристичному маршруті Старого Києва пам’ятник стоїть між трьома зупинками: Золоті ворота — Софія Київська — Михайлівський монастир — далі Андріївський узвіз. Без нього маршрут розпадається на окремі адреси. З ним ви тримаєте одну вісь і не робите зайве коло Володимирською.
Часті запитання
Чи можна підійти впритул і чи є режим роботи
Так, монумент стоїть на відкритій площі. Окремого режиму немає. Обмеження з’являються лише під час офіційних заходів, ремонту бруківки або повітряної тривоги. Вхід на територію Софії Київської — окремий квиток і графік заповідника.
Чому булава дивиться не туди, куди очікують
Первісний задум і фактична посадка статуї не збіглися. Скульптуру розвертали, щоб не ставити коня задом до святинь. Тому «куди вказує булава» — поганий компас. Орієнтуйтеся на дзвіниці, а не на руку гетьмана.
Чи це той самий пам’ятник, що планували на Бессарабці
Так, місце довго сперечали. Бессарабська площа навіть носила ім’я Хмельницького, але монумент поставили на Софійській 1888 року. Іншого «старого» кінного Хмельницького в центрі Києва немає.
Скільки часу закладати на огляд
На сам пам’ятник вистачить 10 хвилин. На площу з фото від Софії — 20–30 хвилин. Якщо додаєте собор і Михайлівський монастир, беріть 2–3 години з чергами й перевіркою на вході.
Що робити далі
Якщо ви в центрі вперше — виходьте на «Золотих воротах», ідіть Володимирською до дзвіниці Софії, станьте так, щоб вершник був між двома храмами, і лише потім заходьте в заповідник. На дорогу від метро заложіть 10 хвилин із запасом.
Якщо ведете дітей або групу — попередьте, що монумент не для лазіння, і тримайте зустріч біля постаменту, а не «десь біля Софії». Квитки в собор купуйте на місці за актуальним тарифом заповідника; сам огляд площі нічого не коштує.
Якщо були на площі у 2022–2025 роках і бачили риштування — зараз конструкцій немає. Перевірте лише повідомлення КМДА перед великим святом: на майдані можуть ставити сцену або обмежувати прохід.
Якщо шукаєте не прогулянку, а факт для уроку чи екскурсії — фіксуйте три цифри: 1888 рік, 10,85 метра висоти, автори Микешин і Ніколаєв. Цього достатньо, щоб не плутати монумент з пізнішими пам’ятниками гетьману в інших містах.
