Одностатеві шлюби в Україні: що юридично дозволено киянам

Одностатеві шлюби в Україні станом на вересень 2026 року не реєструють і не визнають як шлюб. Стаття 51 Конституції України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а стаття 21 Сімейного кодексу уточнює: шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Окремого закону про реєстроване партнерство немає.

Для киян це не абстрактна формула, а набір конкретних відмов: у ДРАЦС, у лікарні, у нотаріуса під час спадкової справи, у службі у справах дітей. Поки діє воєнний стан, Конституцію в цій частині змінити не можна. Суди в окремих справах уже встановлювали факт сімейних відносин між двома чоловіками, проте це рішення щодо конкретних людей, а не загальна реєстрація союзу.

Нижче розібрано, як закон описує такий союз, які обмеження виникають у побуті, які цивільні інструменти все ж працюють і що змінилось у парламенті протягом 2025–2026 років. Мова лише про чинні українські норми та практику їх застосування.

Як закон визначає одностатевий союз в Україні

Закон не містить окремого терміна «одностатевий шлюб» як дозволеної форми. Шлюб — це зареєстрований союз жінки та чоловіка. Проживання однією сім’єю без такої реєстрації саме по собі не створює прав і обов’язків подружжя: це прямо записано в частині другій статті 21 Сімейного кодексу.

Стаття 74 того ж кодексу дає різностатевій парі, яка живе разом без штампа, шлях до спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного побуту. Формулювання норми — «жінка та чоловік». На одностатеву пару ця стаття за усталеною практикою не поширюється автоматично. Громадянське партнерство, тобто окремий від шлюбу державний реєстр двох дорослих осіб будь-якої статі, в українському праві не запроваджено. Законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» з 2023 року перебуває в комітеті й до першого читання не дійшов.

Сім’ю кодекс описує ширше, ніж шлюб. За статтею 3 її складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки. Сім’я може виникнути не лише зі шлюбу, а й з інших підстав, не заборонених законом. Саме на цю конструкцію спирався Деснянський районний суд Києва в червні 2025 року, встановивши факт фактичних шлюбних відносин між двома чоловіками. Київський апеляційний суд рішення залишив у силі, а 25 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у перегляді. Це прецедент у конкретній справі, а не дозвіл записати союз у книгу реєстрації шлюбів.

Важливо. Рішення суду про встановлення факту сімейних відносин не замінює свідоцтва про шлюб. ДРАЦС такий запис не робить. Інший суд у іншій справі може оцінити докази інакше: у березні 2026 року Індустріальний районний суд Харкова в подібному запиті відмовив.

Які практичні обмеження це створює для киян

Без статусу подружжя партнер не входить до першої черги спадкоємців за законом. Перша черга — діти, той із подружжя, хто був у зареєстрованому шлюбі, і батьки. Партнер без свідоцтва про шлюб і без заповіту претендує щонайбільше на четверту чергу: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини. П’ять років тут не «строк знайомства». Це сума календарного спільного побуту, яку треба довести документами й свідками: реєстрація місця проживання, спільні рахунки, квитанції за комунальні послуги, договори оренди на двох. Змінює число будь-яка перерва в спільному житлі, окремі адреси в реєстрі й відсутність доказів взаємних обов’язків. Навіть після доведення факту партнер отримує спадщину лише якщо немає спадкоємців попередніх черг або вони спадщину не прийняли.

У лікарні рішення за недієздатного чи непритомного пацієнта зазвичай передають близьким родичам і законному представнику. Партнера без довіреності чи медичного доручення адміністрація має право не допустити до консиліуму і не видати повну медичну інформацію. Це не «недоброзичливість персоналу», а наслідок того, що закон про основи охорони здоров’я оперує поняттями родича й законного представника, а не фактичного супутника життя.

Усиновлення однієї дитини двома особами однієї статі прямо заборонене: частини третя і четверта статті 211 Сімейного кодексу кажуть, що усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі, а особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну й ту саму дитину. Одинока людина усиновити може, але другий партнер батьківських прав не набуває. Опіка й піклування теж зав’язані на статус законного представника, а не на факт спільного житла.

Майно, куплене «на двох» без оформлення часток, за замовчуванням належить тому, на кого записане в реєстрі речових прав. Стаття 74 тут не рятує. Іноземне свідоцтво про одностатевий шлюб, навіть з апостилем, для громадянина України в українському ДРАЦС шлюбом не стає: закон «Про міжнародне приватне право» визнає закордонний шлюб дійсним лише за умови додержання вимог Сімейного кодексу щодо підстав недійсності, а визначення шлюбу як союзу жінки та чоловіка цьому союзу не відповідає.

Які права все ж таки мають люди в одностатевому союзі

Закон не забороняє двом дорослим однієї статі жити в одній квартирі, вести спільний побут, купувати й продавати майно, відкривати рахунки, укладати цивільні договори. Спільна часткова власність оформлюється через договір купівлі-продажу з визначенням часток або через договір про поділ часток. Дарування, позика, договір довічного утримання, спадковий договір — усе це інструменти Цивільного кодексу, і стать сторін для них не є умовою дійсності.

Кожен може скласти заповіт на користь партнера. Заповіт змінює черговість за законом: майно йде тому, кого названо, з урахуванням обов’язкової частки для малолітніх, непрацездатних дітей, непрацездатної вдови чи вдівця та непрацездатних батьків. Партнер у статусі подружжя тут не фігурує, тому обов’язкова частка його не «відрізає», якщо немає інших осіб із цим правом.

Представництво в банку, у суді, у ЦНАП, розпорядження автомобілем і рахунками оформлюють нотаріальною довіреністю. Медичні рішення на випадок втрати свідомості можна зафіксувати окремим дорученням і заздалегідь передати копію лікарю. Страхові виплати призначають вигодонабувачу за договором, а не автоматично «другу життя».

Судове встановлення факту проживання однією сім’єю залишається вузьким інструментом. Воно може допомогти в конкретній спадковій чи майновій справі, але не відкриває двері ДРАЦС і не дає статусу чоловіка чи дружини в державних реєстрах.

Як киянам захистити себе документально

Практичний захист будується не на очікуванні нового закону, а на папері, який нотаріус уже сьогодні вносить до реєстрів. Заповіт у державного нотаріуса в Києві за офіційними тарифами Мін’юсту коштує сотні гривень плюс бланк і запис у Спадковому реєстрі; у приватного нотаріуса в столиці простий заповіт частіше обходиться орієнтовно від 800 до 3 000 грн залежно від обсягу майна. Довіреність на представництво — орієнтовно 800–2 500 грн. Договір дарування квартири чи частки в ній дорожчий: робота нотаріуса, оцінка, військовий збір і податки рахуються окремо.

Механізм тут схожий на запасний ключ від квартири: ключ не робить людину власником будинку, але відчиняє двері, коли основного господаря немає вдома. Аналогія обривається на спадщині та батьківських правах — ключ не змінює черги в законі й не робить партнера усиновлювачем.

Крім заповіту й довіреності варто оформити договір про визначення часток у спільному майні, окремий заповіт кожного з партнерів, згоду на доступ до медичної інформації та, за потреби, спадковий договір. Копії тримають не лише вдома: друга копія в надійної людини зменшує ризик, що документ знайдуть уже після спору з родичами.

Що це означає для вас

Якщо ви живете з партнером у Києві чи області й не маєте зареєстрованого шлюбу, жодний ЖЕК, лікарня чи нотаріус не «здогадується» про ваш союз. Щоб партнер міг продати авто, забрати виписку, дати згоду на операцію або прийняти квартиру після смерті, потрібен іменний документ. Без нього законним представником стають батьки, діти або брати й сестри, навіть якщо ви не спілкуєтеся роками.

Таблиця фіксує різницю статусів, а не моральну оцінку стосунків. Цивільний договір може закрити майнову щілину, але не рядок «подружжя» в актовому записі.

Чи змінюватиметься законодавство в найближчі роки

Станом на вересень 2026 року закону про одностатеві шлюби немає, закону про реєстровані партнерства немає. Законопроєкти №9103 і №12252 не пройшли перше читання. 28 квітня 2026 року Верховна Рада прийняла за основу проєкт нового Цивільного кодексу №15150. У редакції першого читання сім’я описується через співжиття чоловіка та жінки; окремого інституту партнерства документ не запроваджує. Текст ще не закон: до другого читання внесено тисячі правок, строк набрання чинності в обговоренні називали з 1 січня 2027 року лише за умови ухвалення в цілому.

Зміни до статті 51 Конституції під час воєнного стану не вносять. Судова практика 2025–2026 років показала, що факт сімейних відносин можна встановити в окремій справі, але парламент окремого реєстру для таких пар не відкрив. Прогнозувати голосування немає підстав: є лише поточний стан текстів і комітетської роботи.

Поширені помилкові уявлення

Перше: «ми живемо разом десять років — закон і так нас вважає сім’єю». Спільна адреса сама по собі не дає прав подружжя. Для майна й спадщини потрібні або договір і заповіт, або судове рішення в конкретній справі.

Друге: «шлюб, укладений за кордоном, діє в Києві автоматично». Для різностатевого союзу громадянина України так і є за умови додержання вимог Сімейного кодексу. Одностатеве іноземне свідоцтво українським шлюбом не стає і не відкриває першу спадкову чергу.

Третє: «рішення Верховного Суду 2026 року легалізувало одностатеві шлюби». Суд залишив у силі встановлення факту щодо двох конкретних осіб. Реєстрація шлюбу в ДРАЦС від цього не з’явилася, а інший суд може відмовити іншій парі.

Четверте: «заповіт не потрібен, бо партнер і так спадкоємець». Без заповіту партнер стоїть далеко в черзі. Батьки чи діти спадкодавця приймають майно раніше.

Типова київська ситуація виглядає так. Двоє дорослих купили квартиру на вул. Бориспільській на ім’я одного з них і живуть там шість років. Власник помирає без заповіту. Нотаріус відкриває спадкову справу. Першими йдуть його батьки. Другий партнер може подати до суду заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю не менше п’яти років і просити спадщину в четвертій черзі — але лише якщо батьки спадщину не приймуть або їх усунуть. Паралельно триває строк прийняття спадщини: шість місяців від смерті. Поки йде суд, строк можна пропустити, якщо вчасно не подати заяву нотаріусу. Заповіт на квартиру, складений заздалегідь за 1 500–3 000 грн у приватного нотаріуса Печерського чи Дніпровського району, цю розвилку закриває: партнер стає спадкоємцем за заповітом, а не прохачем четвертої черги.

Той самий принцип діє в лікарні на Лівому березі: без довіреності черговий лікар не зобов’язаний обговорювати тактику лікування з людиною, якої немає в переліку законних представників. Документ, зроблений за один візит до нотаріуса, тут важить більше, ніж тривалість стосунків.